!DOCTYPE html PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//EN">
Скоромовки на уроках англійської мови як засіб корекції легких дефектів мовлення учнів
Казачінер О.С., При навчанні англійської мови кожен учитель повинен серйозну увагу приділяти роботі над вимовою, прагнути виробити в дітей навички правильної вимови та вільного, швидкого мовлення. Формування навичок вимови з перших уроків повинно відбуватися в умовах реального спілкування або якнайточніше імітувати ці умови. Інакше кажучи, учні мають “не готуватися до мовлення, ... а починати спілкування одразу” [Бужинский В.В. Работа над английским произношением на начальном этапе коммуникативного обучения иноязычному говорению // Иностранные языки в школе.—1991.—№ 4.— С.17-21]. Створити невимушене оточення на уроці, ввести елемент гри у процес оволодіння звуковою стороною іноземного мовлення допомагає скоромовка—невід‘ємний елемент дитячої поетизації мови, малий жартівливий фольклорний жанр. Вона побудована на “поєднанні звуків, які утруднюють швидку вимову слів” [Большая советская энциклопедия / под ред. Б.А. Введенского.— изд. 3-е.—1960.—Т.8.— С. 555]. Скоромовка—це “вигадана фраза з добором звуків, важким для вимови, жартівлива примовка; рід складного мовлення, з повторенням та перестановкою одних і тих самих літер чи складів, плутаних чи важких для вимови” [И.Г.Сухин Весёлые скороговорки для "непослушных" звуков.— Ярославль: Академия развития, 2002]. На наш погляд, найточніше визначення терміну “скоромовка” подано у “Малому тлумачному словнику”: “Скоромовка—спеціально вигадана фраза з набором звуків, важких для вимови, яку треба вимовити швидко, без заминки” [В.Лопатин, Л.Лопатина, 1990]. Але що слід вважати “важкими для вимови”? Якщо дитина не вимовляє певний звук, то будь-яке слово з цим звуком для неї буде важким для вимови. Можливо, точніше сказати так: скоромовка—спеціально придуманий невеликий текст, у кожному чи майже кожному слові якого в різних сполученнях присутні одні й ті ж приголосні звуки. У більшості видань, присвячених розвитку мовлення дітей, вони називаються чистомовками. Якщо В. Даль ототожнював скоромовку та чистомовку, то в сучасній логопедичній практиці це цілком різні поняття. Як не дивно, визначення чистомовки ми не знайшли в жодному із сучасних тлумачних словників. Аналіз скоромовок, зібраних В. Далем, свідчить, що їхній діапазон надзвичайно широкий. Скоромовки бувають короткі та довгі, римовані та неримовані, сюжетні та без сюжету, логічні та абсурдні, з повторами та без повторів, “побудовані” на одному звуку та на поєднаннях звуків, доступні дитячому сприйманню та не розраховані на нього. Небагато жанрів літератури можуть змагатися зі скоромовками у подібній різноманітності. У наші дні логопеди, вихователі та вчителі широко використовують скоромовки для автоматизації та диференціації звуковимови дітей. Особливо важливе значення це має при навчанні учнів із легкими мовленнєвими дефектами: шепелявістю, картавістю, гугнявістю, оскільки неправильна вимова окремих звуків к моменту вступу до школи в дитини закріплена досить міцно, а також інколи брадилалією (патологічно уповільненому темпі мовлення), тахилалією (патологічно прискореному темпі мовлення). Використання скоромовок на уроці іноземної мови допоможе вчителю в невимушеній ігровій формі відпрацювати вимову окремих приголосних, особливо тих, які відсутні в рідній мові: [B]Betty Botter had some butter,
[S] -
[W]
The crow flew over the river
Three free throws.
[R]
[d]
[t]
Робота над скоромовками проводиться у кілька етапів. Перший етап—презентація. Учитель вимовляє скоромовку спочатку швидко, так, як потрібно це робити (показує зразок мовлення), а потім—повільно, вправляючи учнів у чіткій та правильній вимові важких звуків. Для дітей із патологічно прискореним темпом мовлення таку роботу доцільно повторювати більшу кількість разів, ніж для учнів, швидкість мовлення яких є нормальною, тобто не поспішати переходити до швидкої вимови скоромовок. У даному випадку більшу увагу краще приділити аналізу звуків, на яких побудована скоромовка: голосний це звук чи приголосний, дзвінкий він чи глухий (якщо приголосний), наголошений чи ненаголошений (якщо голосний). Тренування у чіткій, правильній вимові кожного звука, повторення з дітьми цієї операції належну кількість разів та часу— запорука корекції мовленнєвих дефектів учнів. Школярів, темп мовлення яких патологічно уповільнений, треба, навпаки, тренувати якнайшвидше вимовляти скоромовки. Для цього звичайно застосовують годинник. Але це не означає, що учнів із таким дефектом не потрібно привчати аналізувати та чітко вимовляти звуки, на яких побудована скоромовка. Просто ця робота має тривати меншу кількість часу. Основну увагу вчитель повинен приділяти швидкості вимови скоромовок. Для дітей із такими вадами, як шепелявість, картавість, гнусавість, тобто для тих, хто має проблеми у вимові окремих звуків, учителеві потрібно правильно добирати мовний матеріал. Треба використовувати скоромовки, які насичені лише проблематичними звуками. При навчанні учнів із нормальним мовленнєвим розвитком скоромовки застосовують як матеріал для фонетичної зарядки, а також при вивченні нових звуків, при закріпленні їхньої вимови. Другий етап—власне робота над скоромовками. Передумовою використання скоромовок є такі чинники:
Все це сприяє автоматизації артикуляційних рухів, формуванню артикуляторної бази фонем, як у цілому, так і для кожного звука окремо. Особливо учитель має приділити увагу правильній постановці звуку в дітей із мовними дефектами, оскільки таким учням важко утримувати праавильну позицію артикуляційного апарату при вимові звуків. При цьому краще застосовувати такі педагогічні прийоми, як заохочення, віра в корекцію порушення, доброзичливе ставлення до дитини, похвала за найменший успіх. При ознайомленні з новим звуком текст скоромовки служить вихідним матеріалом для виділення звука, який вивчається. Текст скоромовки може підлягати більш детальному звуковому аналізу. У звукових вправах текст скоромовки читається, а діти називають слова, в яких міститься звук, що вивчається, вказують його місцезнаходженняу слові. Для слухових вправ доцільно використовувати скоромовки, у яких повторюється потрібний та схожий на нього звук [Козлова В.П., Новикова Ю.В. Загадки и пословицы в период обучения грамоте // Начальная школа.—1981. — № 8.— С.48-54 ]. Робота з вимови, яка проводиться з групою учнів та індивідуально, яка супроводжується рухами, сприяє мотивуванню вимови мовленнєвого матеріалу в різному темпі, ритмі, з різною інтонацією. Третій етап—закріплення, диференціація. Усі скоромовки можна “розігрувати”: уявити ігрову ситуацію, включити елемент змагання. Поєднуючи скоромовку зі грою, з рухами корисно для відпрацювання чистоти вимови звуків, для відпрацювання дихання, почуття ритму, створення у дітей радісного настрою [Корепина Л. Работа над звуковой культурой речи (развитие речи шестилеток-первоклассников. // Начальная школа.—1987.— № 4.— С. 22-26 ]. Також для закріплення можна запропонувати такі види вправ із використанням скоромовок:
Таким чином, можна зробити висновок про те, що скоромовки служать прекрасним матеріалом для корекції легких мовленнєвих дефектів учнів. При цьому робота з такими дітьми має свою специфіку: багаторазове повторення, детальний аналіз звуків, а також спеціальна підготовка мовленнєвого апарату для вимови іншомовних звуків тощо. Назад в разделНа главную |