|
|
 |
 |
 |
 |
ѕроф≥лактика правопорушень серед неповнол≥тн≥х
азач≥нер ќ.—., —ьогодн≥ надто актуальною виступаЇ проблема зростанн¤ правопорушень серед молод≥. ѕроф≥лактика правопорушень неповнол≥тн≥х Ї передус≥м проблемою педагог≥чною, бо вона повТ¤зана з вир≥шенн¤м певного кола виховних завдань. “ому в ц≥й справ≥ особливе м≥сце повинна зайн¤ти ранн¤ проф≥лактика, ¤ка маЇ розпочинатис¤ вже з дит¤чого садка й початкових клас≥в школи, коли закладаютьс¤ основи характеру, ставленн¤ до оточуючих, повед≥нки в побут≥. ўо сьогодн≥ робитьс¤ в цьому план≥? Ќебагато. Ќе все можливе робить ≥ школа, хоч саме вона повинна нести моральну в≥дпов≥дальн≥сть за вчинки своњх вихованц≥в. —тан розвитку сусп≥льства, ¤кий ≥снуЇ на сьогодн≥, св≥дчить про на¤вн≥сть значних диспропорц≥й м≥ж системою осв≥ти ≥ реальними умовами житт¤. Ќа думку фах≥вц≥в психолого-педагог≥чноњ науки, зокрема, —.√ончаренка, ≤.«¤зюна, ¬. уд≥на, Ќ.Ќичкало, ¬.–ибалка, —.—исоЇва та ≥нших, Ї дв≥ головн≥ причини кризи сучасноњ осв≥ти. ѕершою з них Ї те, що з усе б≥льшою силою поглиблюЇтьс¤ розрив м≥ж ¤к≥стю навчанн¤ ≥ особистими та профес≥йними запитами, а також потребами учн≥вськоњ молод≥, другою Ц загостренн¤ глобально-еколог≥чних ≥ св≥тогл¤дних проблем сучасност≥. “обто самим житт¤м ставитьс¤ питанн¤ про необх≥дн≥сть ≥ доц≥льн≥сть зм≥ни пр≥оритет≥в в методолог≥њ навчанн¤ ≥ вихованн¤. ѕричому, сл≥д зазначити, що правопорушенн¤ серед молод≥ не т≥льки зростають швидкими темпами, але й суттЇво зм≥нюЇтьс¤ њх структура. ” проф≥лактиц≥ правопорушень серед неповнол≥тн≥х значна роль належить шк≥льн≥й психолог≥чн≥й служб≥, ¤ка почала функц≥онувати в ”крањн≥ в к≥нц≥ 80-х рок≥в. ѕсихолог≥чна служба школи забезпечуЇ псих≥чне здоровТ¤ учн≥в, гармон≥йний розвиток особистост≥, формуванн¤ громад¤нина, здатного до св≥домого сусп≥льного вибору, в≥льного саморозвитку особистост≥, спри¤Ї гармон≥зац≥њ взаЇмин особистост≥ ≥ сусп≥льства, вир≥шенню проблем психолог≥чного забезпеченн¤ навчально-виховного процесу загальноосв≥тньоњ школи, проф≥лактиц≥ конфл≥кт≥в, правопорушень. ≤дењ демократизац≥њ ≥ гуман≥зац≥њ навчально-виховного процесу в осв≥тн≥х закладах сл≥д реал≥зовувати в т≥сн≥й взаЇмод≥њ з рел≥г≥йними закладами, медичними, юридичними та соц≥ального захисту населенн¤. “≥льки в сп≥впрац≥ та пл≥дн≥й взаЇмоповТ¤зуюч≥й робот≥, включаючи ≥ сп≥впрацю шк≥льного психолога та соц≥ального педагога, можна прийти до бажаних зм≥н, забезпечити в≥дпов≥дну корекц≥йну роботу з окремими учн¤ми, ¤к≥ мають асоц≥альну спр¤мован≥сть повед≥нки. ¬ажливим напр¤мком в робот≥ шк≥льного психолога ≥ соц≥ального педагога Ї психокорекц≥¤ (педагог≥чна корекц≥¤ - соц≥альна педагог≥ка), а психод≥агностика повинна носити лише прикладний характер. ќснову психокорекц≥йноњ д≥¤льност≥ складаЇ робота з психокорекц≥йними групами, в ¤к≥ вход¤ть п≥дл≥тки, схильн≥ до асоц≥альноњ повед≥нки, ¤к≥ вже скоњли незначн≥ правопорушенн¤, сто¤ть на шк≥льному обл≥ку важковиховуваних д≥тей або на обл≥ку в ком≥с≥¤х в справах неповнол≥тн≥х. ћи вважаЇмо, що форми забезпеченн¤ груповоњ корекц≥њ повинн≥ базуватись на результатах д≥агностики, в≥дпов≥дати в≥ковому р≥вню розвитку д≥тей. ѕсихокорекц≥йн≥ розвиваюч≥ зан¤тт¤ проводились нами сп≥льно з соц≥альним педагогом з учн¤ми молодших клас≥в ( 3-4 рази на м≥с¤ць, тривал≥сть 45 хвилин) та психокорекц≥¤ агресивноњ повед≥нки - 1 раз на м≥с¤ць, тривал≥сть 45 хвилин. «астосовували арттерап≥ю (метод введений в психотерапевтичу практику јдр≥аном ’≥ллом у 1938). ÷е - терап≥¤ мистецтвом: малюнок, л≥пленн¤ ≥ т.д., що спри¤ло психолог≥чному навчанню сп≥лкуванню, самовивченню. ¬еликий позитивний вплив на емоц≥йну сферу учасник≥в психокорекц≥йноњ групи маЇ музика, сп≥в, поез≥¤, танок, л¤льковий театр. ѕри цьому д≥ти про¤вл¤ють творче ставленн¤ до житт¤, в≥дкрит≥сть до д≥алог≥чного типу сп≥лкуванн¤, на¤вн≥сть зд≥бност≥ передавати св≥й внутр≥шн≥й стан засобами мистецтва. ¬еличезне значенн¤ при корекц≥њ дев≥антноњ повед≥нки маЇ, перш за все, розрахунок обТЇму та посл≥довн≥сть скрупульозно п≥д≥браних виховних вплив≥в шл¤хом систематичного вправл¤нн¤, тренуванн¤, що ефективно впливаЇ на вс≥ складов≥ р≥вн≥ особистост≥ (ф≥зичний, ≥нтелектуальний, соц≥альний). ўоправда, кращий результат даЇ робота за запитами вчител≥в, батьк≥в, учн≥в. Ѕезперечно, при цьому сл≥д ор≥Їнтуватись на р≥зн≥ в≥ков≥ структури ≥ включати так≥ типов≥ ≥гри: дидактичн≥, рольов≥, розвиваюч≥, сюжетн≥, ≥гри-драматизац≥њ, ≥гри з правилами. ” гр≥ розвиваЇтьс¤ вербальне мисленн¤ в неформальному сп≥лкуванн≥ та сум≥сн≥й д≥¤льност≥ з д≥тьми та дорослими. ѕри ≥гротерап≥њ створюЇтьс¤ атмосфера прийн¤тт¤ дитини, розширенн¤ можливостей учн¤ до саморегул¤ц≥њ, до самоконтролю, емпат≥њ, почутт¤ власноњ г≥дност≥. «астосуванн¤ рац≥ональноњ психотерап≥њ (основоположники ≈.ƒюбуа ≥ ћ.¬. ЅехтЇрев) даЇ змогу п≥дл≥ткам створити нов≥ життЇв≥ стереотипи. ѕаралельно сл≥д проводити педагог≥чну психотерап≥ю. ¬она перш за все повинна ор≥Їнтувати особист≥сть на соц≥альну активн≥сть, на оптим≥стичну перспективу, в≥ру в своњ сили, в≥ру в своЇ виправленн¤, адже головне - своЇчасно зупинитись ≥ проанал≥зувати помилки. —л≥д орган≥зовувати групи за такою тематикою: У¬м≥й сп≥лкуватисьФ, Уяк удосконалювати самого себеФ, У¬ир≥шенн¤ проблемФ, У√раф≥к моЇњ роботи та в≥дпочинкуФ ≥ т.д. ÷¤ корекц≥йна програма ірунтуЇтьс¤ на принципах безперервност≥, що спри¤Ї наростанню емоц≥йних переживань, прискорюЇтьс¤ процес саморозум≥нн¤, зн¤тт¤ емоц≥йноњ напруги, викликаноњ навантаженн¤м на нервову систему при ≥нтенсивному навчанн≥. ¬она спр¤мована на згуртуванн¤ колективу учн≥в, встановленн¤ емоц≥йних контакт≥в. ¬агомий результат даЇ орган≥зац≥¤ ≥ проведенн¤ групових зан¤ть дл¤ учн≥в 7-8 клас≥в тривал≥стю 1-1,5 години, 15-20 Ц ти годинна програма по таких темах: УЅлокуванн¤ негативних ¤костейФ, УЌорми, ¤к≥ прийн¤т≥ в сусп≥льств≥, Уўоденне самовихованн¤ ≥ удосконаленн¤Ф, У орекц≥¤ п≥знавальних процес≥вФ ≥ т.д. Ќа наших зан¤тт¤х ми застосовували метод активного соц≥ально-психолог≥чного навчанн¤ (ј—ѕЌ) р≥зних невербальних методик: психомалюнок, психог≥мнастичн≥ вправи, ¤к≥ дають можлив≥сть точно д≥агностувати деструктивн≥ тенденц≥њ в повед≥нц≥ особистост≥. ≈фект дають також зан¤тт¤ (дл¤ учн≥в 9, 10, 11 кл.) Ц груп особист≥сного росту ( тривал≥сть 23 години), 15-20 Цти годинна програма, цикл лекц≥й ≥ практичних У—≥мейне вихованн¤Ф. –езультати психокорекц≥йноњ програми часто Ї вражаючими: по-перше, в школ≥ значно п≥дн≥маЇтьс¤ рейтинг психолог≥чноњ служби; по-друге, вдаЇтьс¤ згуртувати колективи багатьох клас≥в; по-третЇ, пол≥пшилось вир≥шенн¤ багатьох дит¤чих проблем. ѕсихологом в т≥сн≥й сп≥вдружност≥ з соц≥альним педагогом орган≥зовувались та проводились лекц≥њ, сем≥нари дл¤ вчител≥в, батьк≥в з метою п≥двищенн¤ њх психолог≥чноњ компетентност≥. ѓх ознайомлювали з причинами в≥дставанн¤ у навчанн≥ школ¤р≥в, з проблемами неблагополучних с≥мей ≥ т.д. Ќа запланован≥ виховн≥ заходи запрошувались до школи так≥ спец≥ал≥сти, ¤к юрист, ≥нспектор у справах неповнол≥тн≥х, нарколог, г≥неколог, андролог, сексопатолог ≥ т.д. ѕ≥сл¤ проведенн¤ таких заход≥в значно зб≥льшуЇтьс¤ число консультац≥й з питань вихованн¤ та навчанн¤ п≥дл≥тк≥в, адже на основ≥ психолог≥чноњ д≥агностики, бес≥д, спостережень надавались конкретн≥ рекомендац≥њ учител¤м ≥ батькам про дальшу роботу з ними. “аким чином, шк≥льним психологом ≥ соц≥альним педагогом в загальноосв≥тн≥х закладах проводитьс¤ значна проф≥лактична робота з неповнол≥тн≥ми, схильними до правопорушень. ÷е, зокрема:
Ѕезперечно, правопорушенн¤ т≥сно повТ¤зан≥ з процесами деморал≥зац≥њ сусп≥льства, бездомност≥, безроб≥тт¤, з стр≥мким розвитком наркоман≥њ, токсикоман≥њ, з розпадом с≥мТњ, з розповсюдженн¤м ≥нших соц≥ально негативних ¤вищ. «агальнов≥домо, що головним напр¤мом д≥¤льност≥ у боротьб≥ з правопорушенн¤ми Ї њх попередженн¤, в≥дпов≥дним чином орган≥зована проф≥лактична робота. ѕедагог≥чн≥ проблеми проф≥лактики правопорушень неповнол≥тн≥х.—ьогодн≥, коли зд≥йснюютьс¤ багатопланов≥ пошуки шл¤х≥в модерн≥зац≥њ системи проф≥лактичноњ роботи серед неповнол≥тн≥х, визначаютьс¤ засоби покращенн¤ њњ функц≥онуванн¤, обТЇктивною стаЇ потреба в розробц≥ нетрадиц≥йних п≥дход≥в до визначенн¤ зм≥сту, форм ≥ метод≥в орган≥зац≥њ правовиховноњ роботи в закладах осв≥ти р≥зного типу з урахуванн¤м специф≥ки д≥¤льност≥ кожного з них. ÷≥ проблеми викликають пильну увагу з боку виховател≥в, у середовищ≥ ¤ких склалас¤ вин¤ткова ситуац≥¤. « одного боку, Ї розум≥нн¤ важливост≥ проф≥лактичноњ роботи, розвитку особистост≥ правопорушника засобами навчально-виховного процесу, а з ≥ншого Ц њх турбуЇ власна неготовн≥сть до њњ проведенн¤. ѕр≥оритетним напр¤мком осв≥тньоњ пол≥тики нашоњ держави Ї особист≥сно ор≥Їнтована осв≥та. ” звТ¤зку з цим розробка модел≥ особист≥сно ор≥Їнтованоњ системи проф≥лактичноњ роботи серед учн≥вськоњ молод≥ та п≥дготовка до ц≥Їњ роботи майбутн≥х учител≥в належить до важливих теоретичних ≥ практичних проблем. —учасна педагог≥чна наука веде ≥нтенсивний пошук нових моделей орган≥зац≥њ навчально-виховного ≥ проф≥лактичного процес≥в, ¤к≥ б утвердили ¤к≥сно нов≥ взаЇмини м≥ж субТЇктами, актив≥зували навчально-п≥знавальну д≥¤льн≥сть учн≥в, забезпечили ¤к≥сне оволод≥нн¤ комплексом знань, ум≥нь, навичок. –еформуванн¤ системи осв≥ти неможливе без впровадженн¤ нових педагог≥чних технолог≥й, до ¤ких в≥днос¤ть особист≥сно ор≥Їнтоване вихованн¤. ѕсихолого-педагог≥чн≥ аспекти зазначеноњ проблеми вивчали √.Ѕалл, ≤.Ѕех, ќ.Ѕондаревська, —.ѕодмаз≥н, ќ.—авченко. ¬елике значенн¤ дл¤ подальшоњ розробки теоретичних основ модел≥ проф≥лактики протиправноњ повед≥нки мають досл≥дженн¤ загальних проблем вихованн¤ ћ.Ѕоришевського, ¬.ƒемиденка, Ћ.«юб≥на, ¬.“атенко, ћ.ярмаченка та ≥нших фах≥вц≥в. —л≥д зазначити, що проблема профес≥йноњ п≥дготовки педагог≥в не нова, але завжди актуальна. ѕро це св≥дчить пост≥йна увага до нењ науковц≥в. јнал≥з психолого-педагог≥чноњ л≥тератури та практики роботи вищих навчальних заклад≥в даЇ п≥дстави зробити висновок, що система п≥дготовки студент≥в до попереджувальноњ роботи не маЇ комплексного характеру. ѕоза увагою досл≥дник≥в залишаютьс¤ так≥ важлив≥ питанн¤: ¤к≥ знанн¤, ¤кий зм≥ст ≥ методи навчальноњ д≥¤льност≥ забезпечували б формуванн¤ готовност≥ майбутн≥х педагог≥в до особист≥сно ор≥Їнтовноњ проф≥лактики правопорушень серед учн≥вськоњ молод≥. ÷е даЇ нам п≥дставу стверджувати, що п≥дготовка студент≥в до ц≥Їњ д≥¤льност≥ Ї проблемою теоретичного ≥ практичного характеру та потребуЇ ірунтовного досл≥дженн¤. “ому перспективу подальшоњ роботи в цьому напр¤мку ми вбачаЇмо у зТ¤суванн≥ сут≥ самоњ п≥дготовки вчител¤ до педагог≥чноњ проф≥лактики правопорушень та управл≥нн¤ нею, зм≥сту та структури управл≥нських ум≥нь випускника ¬Ќ«, системи орган≥зац≥йних форм ≥ метод≥в п≥дготовки студент≥в до проф≥лактичноњ роботи. ” рамках ≥снуючоњ потреби формуванн¤ профес≥йноњ компетентност≥ майбутн≥х педагог≥в метою нашого досл≥дженн¤ було ви¤вити та обірунтувати шл¤хи, засоби й умови створенн¤ та функц≥онуванн¤ модел≥ попереджувально-виховноњ роботи з неповнол≥тн≥ми правопорушниками та п≥дготовка випускник≥в педагог≥чного ¬Ќ« до њњ реал≥зац≥њ. ћета перевихованн¤ та його завданн¤ мають сусп≥льний характер, в≥дзначаютьс¤ ч≥ткою конкретизован≥стю та ≥ндив≥дуал≥зован≥стю. —убТЇкт Ц це основна реал≥зуюча сила проф≥лактичноњ системи, ¤ка д≥Ї на основ≥ субТЇктно-субТЇктного п≥дходу до зд≥йсненн¤ проф≥лактичного процесу. “акий взаЇмозвТ¤зок зд≥йснюЇтьс¤ в р≥зних формах д≥¤льност≥. ќдна з головних функц≥й виховател¤, ¤кий працюЇ на засадах особист≥сно зор≥Їнтованоњ проф≥лактики правопорушень серед учн≥вськоњ молод≥, пол¤гаЇ в тому, щоб розвинути у таких учн≥в зд≥бност≥ ¤кнайточн≥ше розум≥ти св≥й внутр≥шн≥й стан та зовн≥шню ситуац≥ю з метою вибору правом≥рноњ повед≥нковоњ тактики. рим≥ногенна ситуац≥¤, ¤ка склалас¤ в ”крањн≥, переросла в найб≥льш небезпечне соц≥альне лихо. –озпад системи державних ≥ громадських ≥нститут≥в проф≥лактики правопорушень призв≥в до занепаду морал≥ серед значноњ частини населенн¤, що створило спри¤тлив≥ умови дл¤ поглибленн¤ антисоц≥альних ¤вищ. “ому особливою сьогодн≥ Ї проблема педагог≥чного впливу на учн≥в з р≥зними в≥дхиленн¤ми в моральному розвитку. ” робот≥ з такими п≥дл≥тками дуже важливим Ї особист≥сно ор≥Їнтований п≥дх≥д. як св≥дчить практика, його ефективн≥сть залежить безпосередньо в≥д врахуванн¤ педагогом найважлив≥ших типолог≥чних особливостей, властивих ц≥й категор≥њ учн≥в. ¬иховна робота з метою запоб≥ганн¤ правопорушень серед неповнол≥тн≥х ускладнюЇтьс¤ тим, що в педагог≥чн≥й л≥тератур≥ в≥дсутн¤ Їдина загальноприйн¤та типолог≥¤ школ¤р≥в-правопорушник≥в. ÷е негативно впливаЇ на виб≥р форм ≥ метод≥в виховноњ роботи з ними, призводить до поверхового у¤вленн¤ про цей контингент учн≥в. ” р¤д≥ праць учених-педагог≥в, психолог≥в та юрист≥в простежуютьс¤ спроби виробленн¤ критер≥њв встановленн¤ тип≥в неповнол≥тн≥х правопорушник≥в (√.Ѕочкарьова, ј. олодна, √.ћ≥ньковський). «апропонована ними градац≥¤ правопорушник≥в заслуговуЇ на увагу, проте в њх досл≥дженн¤х в≥дсутн≥й комплексний п≥дх≥д до визначенн¤ типолог≥њ учн¤-правопорушника. ¬ основу нашоњ тип≥зац≥њ, ¤ку ми вивчаЇмо з≥ студентами, покладено вивченн¤ комплексу ознак, ¤к≥ в≥дображають: особливост≥ середовища, в ¤кому формувалас¤ особа правопорушника; особливост≥ його духовного св≥ту (в≥дхиленн¤ у сфер≥ потреб, ≥нтерес≥в, звичок); моральне обличч¤; ставленн¤ до пров≥дноњ д≥¤льност≥; статус у класному колектив≥; роль, виконувана у груп≥ з протиправною спр¤мован≥стю; взаЇмозвТ¤зок Фвнутр≥шньоњ готовност≥Ф ≥ зовн≥шн≥х можливостей при вибор≥ протиправноњ повед≥нки; ставленн¤ до вчиненого правопорушенн¤. Ќа ц≥й основ≥ нами вид≥лено чотири типи правопорушник≥в, назва кожного з ¤ких залежить в≥д спр¤мованост≥ особистост≥. ƒо першого типу правопорушник≥в Ц конфл≥ктно-ситуативного з переважаючою позитивною спр¤мован≥стю Ц в≥днос¤тьс¤ неповнол≥тн≥, формуванн¤ особистост≥ ¤ких проходило в позитивному середовищ≥. ” таких п≥дл≥тк≥в переважають позитивн≥ потреби в соц≥альному сп≥лкуванн≥. ” них спостер≥гаютьс¤ здеб≥льшого соц≥ально корисн≥ ≥нтереси, хоча правом≥рн≥ шл¤хи њх задоволенн¤ обмежен≥. «вички до безц≥льного проведенн¤ часу майже не виражен≥. ƒл¤ цього типу правопорушник≥в характерними Ї попередн¤ морально-позитивна повед≥нка, середн¤ ¤к≥сть д≥¤льност≥ мисленн¤ й самоорган≥зац≥њ, сумл≥нне ставленн¤ до навчанн¤, в≥дносно висока працездатн≥сть. ¬они Ц члени колективу класу, не ≥зольован≥. ѕотрапл¤ючи до групи правопорушник≥в, тримаютьс¤ незалежно, часто з ними не рахуютьс¤, проте так≥ особи в≥д≥грають роль виконавц≥в. “ак≥ неповнол≥тн≥ правопорушенн¤ вчинили вперше, випадково, всупереч загальн≥й спр¤мованост≥ особистост≥. ÷е стало можливим головним чином унасл≥док ситуац≥њ. ” вибор≥ вар≥анта повед≥нки велику роль в≥д≥грають легковажн≥сть, помилкова оц≥нка д≥й та њх насл≥дк≥в, поЇднана ≥з самовпевнен≥стю. ѕ≥дл≥тки розкаюютьс¤ у вчиненому. ƒо ц≥Їњ групи сл≥д в≥днести ≥ неповнол≥тн≥х, ¤к≥ вчинили правопорушенн¤ внасл≥док сильного душевного хвилюванн¤ ≥ стресового стану. ѕроте нав≥ть ¤кщо правопорушенн¤ маЇ поодинокий характер ≥ Ї випадковим у процес≥ формуванн¤ особистост≥, воно завжди виступаЇ ¤к ознака, що св≥дчить про недол≥ки морального й емоц≥йно-вольового вихованн¤ ≥ндив≥да. ƒо другого типу правопорушник≥в Ц невр≥вноважено-ситуативного з незначною негативною спр¤мован≥стю Ц в≥днесено учн≥в, особа ¤ких формувалас¤ у середовищ≥ з невеликими в≥дхиленн¤ми. ” них найб≥льше розвинут≥ матер≥альн≥ потреби. ¬они в≥ддають перевагу особистим ≥нтересам перед колективними, але правом≥рн≥ можливост≥ њх реал≥зац≥њ обмежен≥. ” правопорушник≥в цього типу, ¤к правило, спостер≥гаютьс¤ звички дог≥дливост≥, безц≥льного проведенн¤ часу, брод¤жництва. ћоральн≥ елементи њх св≥домост≥ Ї досить невиразними. ÷е учн≥ з в≥дносно середньою ¤к≥стю д≥¤льност≥, мисленн¤ ≥ самоорган≥зац≥њ, низьким ≥нтересом до навчанн¤, середньою працездатн≥стю. ¬они безвольн≥, груб≥, егоњстичн≥, п≥дозр≥л≥, переживають пост≥йну образу, ≥зольован≥ в шк≥льному колектив≥. ” клас≥ њх нер≥дко принижують. Ќест≥йк≥сть повед≥нки ≥ безволл¤ привод¤ть таких неповнол≥тн≥х до групи з негативною спр¤мован≥стю, де вони виступають у рол≥ виконавц≥в. ƒл¤ учн≥в цього типу вчиненн¤ правопорушенн¤ можливо з урахуванн¤м нест≥йкост≥ њх спр¤мованост≥, але воно Ї ситуативним з точки зору приводу ≥ обставин його вчиненн¤. ¬они вперше вчинили правопорушенн¤, хоча окрем≥ з них вже допускали протиправн≥ проступки п≥д впливом конфл≥ктноњ чи ≥ншоњ неспри¤тливоњ життЇвоњ ситуац≥њ, ¤ка раптово виникла, займалис¤ брод¤жництвом, вживали спиртн≥ напоњ, доставл¤лис¤ в органи внутр≥шн≥х справ. ѕовед≥нка таких учн≥в залежить в≥д м≥кросередовища, ¤ке в≥д≥граЇ не останню роль у вчиненн≥ ними правопорушень, або викликаЇтьс¤ престижними, пристосовницькими до м≥крогрупи мотивами, прагненн¤м Фгострих почутт≥вФ. ” боротьб≥ мотив≥в њх безпосередн≥ потреби ви¤вл¤ютьс¤ сильн≥шими, н≥ж моральн≥ почутт¤ й нам≥ри, ≥ моральн≥ мотиви реал≥зуютьс¤ вже т≥льки у вигл¤д≥ жалю з приводу вчиненого. ” них виникаЇ почутт¤ страху перед неспри¤тливими насл≥дками непокори, намаганн¤ уникнути покаранн¤. ѕ≥сл¤ вчиненого правопорушенн¤ у п≥дл≥тк≥в зТ¤вл¤Їтьс¤ часткове розка¤нн¤, хоч не завжди глибоке, оск≥льки вони виправдовують мотиви своњх негативних д≥й ≥ вчинк≥в. “рет≥й тип правопорушник≥в Ц нест≥йкий з переважаючою негативною спр¤мован≥стю Ц становл¤ть неповнол≥тн≥, ¤к≥ формувалис¤ в неспри¤тливому, суперечливому середовищ≥. ¬они схильн≥ до вживанн¤ спиртних напоњв, пал≥нн¤. ” таких школ¤р≥в спостер≥гаЇтьс¤ розрив м≥ж особистими ≥нтересами ≥ громадським обовТ¤зком, правом≥рн≥ можливост≥ задоволенн¤ ≥нтерес≥в обмежен≥. ”чн≥ цього типу прагнуть до самост≥йност≥. ¬они агресивн≥, часто влаштовують б≥йки, насл≥дують негативн≥ звички дорослих ос≥б. ћоральн≥ установки деформован≥, тверд≥ переконанн¤ ≥ глибок≥ почутт¤ в≥дсутн≥. ѓм притаманн≥ в≥дносно низьк≥ ¤к≥сть мисленн¤ ≥ самоорган≥зац≥њ, формальне, недбале ставленн¤ до навчанн¤, низька працездатн≥сть. ¬они практично ≥зольован≥ в≥д позитивного впливу колективу, характеризуютьс¤ конфл≥ктн≥стю у в≥дносинах з ним. ”м≥ють легко пристосовуватис¤ до умов, не зм≥нюючи при цьому своњх установок та ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й. –≥дко виступають ¤к л≥дери, але часто Ї ≥н≥ц≥аторами вчиненн¤ правопорушенн¤. ” груп≥ з протиправною спр¤мован≥стю вони додержуютьс¤ принципу Фѕостою сам за себеФ. ÷е Ц опора л≥дер≥в групи. ¬чинюван≥ ними правопорушенн¤ Ї насл≥дком переважаючоњ негативноњ спр¤мованост≥, моральноњ деформац≥њ. “ак≥ неповнол≥тн≥ перебувають на обл≥ку в м≥л≥ц≥њ, виправдовують свою та чужу протиправну повед≥нку. ѕредставники цього типу не дос¤гли р≥вн¤ загальноњ негативноњ спр¤мованост≥, але њх попередн¤ повед≥нка характеризуЇтьс¤ неодноразово вчинюваними проступками, аморальними про¤вами. ” таких учн≥в в≥дзначаЇтьс¤ слабов≥льн≥сть, внасл≥док чого вони нер≥дко вчинюють правопорушенн¤ п≥д впливом б≥льш Фдосв≥дченогоФ й активного учасника групи чи дорослого орган≥затора або п≥дмовника. ≤нод≥ вони сам≥ ви¤вл¤ють дезорган≥заторськ≥ тенденц≥њ, схильн≥ до швидкоњ реал≥зац≥њ миттЇвих пот¤г≥в, в≥дзначаютьс¤ ≥мпульсивн≥стю д≥й. ÷≥ особи вчинюють правопорушенн¤ ситуативно: м≥сце, час, характер, насл≥дки вчинюваного ними правопорушенн¤ багато в чому залежать в≥д нест≥йкост≥ особистост≥ ≥ конкретноњ ситуац≥њ. ÷≥ п≥дл≥тки емоц≥йно байдуж≥, груб≥ у ставленн≥ до близьких њм людей, мають нахил до ризику ≥ створенн¤ конфл≥ктноњ ситуац≥њ, розгальмован≥, егоњстичн≥ й марнославн≥, характеризуютьс¤ надм≥рною претенз≥йн≥стю. Ќайчаст≥ше це Їдина дитина в с≥мТњ. ¬ одних ситуац≥¤х у них спостер≥гаЇтьс¤ п≥двищене прагненн¤ до самост≥йност≥, нетерпим≥сть до оп≥ки, в ≥нших же вони ви¤вл¤ють вражаючу безпом≥чн≥сть, страх ≥ тривогу. —еред них Ї й так≥, дл¤ ¤ких характерна спр¤мован≥сть на сп≥лкуванн¤. ÷¤ потреба ви¤вл¤Їтьс¤ у прагненн≥ весь в≥льний час проводити серед однол≥тк≥в. ѕротиправна повед≥нка у представник≥в даного типу може не в≥дпов≥дати њх планам, бути, з њх точки зору, ексцесом, Фприкрим непорозум≥нн¤мФ. ” таких правопорушник≥в в≥дхиленн¤ в≥д норм повед≥нки зумовлюЇтьс¤ нест≥йк≥стю останньоњ ≥, ¤к правило, залежить в≥д ситуац≥њ, в≥д впливу колективу школи, педагог≥в, батьк≥в, неформальноњ групи. ” них ≥нод≥ зТ¤вл¤Їтьс¤ бажанн¤ виправити свою повед≥нку. ¬они недооц≥нюють нев≥дворотн≥сть покаранн¤, що полегшуЇ прийн¤тт¤ р≥шенн¤ про вчиненн¤ правопорушенн¤. ƒо четвертого типу правопорушник≥в Ц ст≥йкого з негативною спр¤мован≥стю Ц в≥днос¤тьс¤ учн≥, особист≥сть ¤ких формувалас¤ у досить неспри¤тливому середовищ≥. ѓх житт¤ проходило в атмосфер≥ с≥мейних конфл≥кт≥в ≥ безладд¤, в оточенн≥ дорослих, ¤к≥ систематично вживали спиртн≥ напоњ, не мали необх≥дного м≥н≥муму знань ≥ навичок вихованн¤ д≥тей, використовували антипедагог≥чн≥ методи ≥ прийоми, не контролювали њх повед≥нку. ÷е неповнол≥тн≥ ≥з складною аморальною системою погл¤д≥в, ≥нтерес≥в ≥ потреб, ¤к≥ не вперше вчинюють правопорушенн¤ за переконанн¤м ≥ вже прит¤галис¤ до в≥дпов≥дальност≥, перебувають на обл≥ку в м≥л≥ц≥њ. ” таких п≥дл≥тк≥в прим≥тивн≥ й низьк≥ потреби, в≥дсутн≥ колективн≥ ≥нтереси, а особист≥ не в≥дпов≥дають правом≥рним можливост¤м њх задоволенн¤. ѕростежуютьс¤ звички до безц≥льного проведенн¤ часу, споживчого способу житт¤, ФвуличногоФ фольклору. яскраво виражена деформац≥¤ моральних устоњв, ¤к правило, послаблено почутт¤ сорому, спостер≥гаютьс¤ груб≥сть, жад≥бн≥сть, невитриман≥сть у повед≥нц≥, а ≥нод≥ й жорсток≥сть. ¬изначальними дл¤ них Ї байдуж≥сть до переживань ≥нших ос≥б; непри¤знь до позитивного середовища; перекручен≥ у¤вленн¤ про см≥лив≥сть ≥ товариськ≥сть; агресивн≥сть, егоњзм. ѕротиправн≥ вчинки позначен≥ зневажанн¤м њх насл≥дк≥в. ÷е учн≥ з низькою ¤к≥стю навчанн¤ ≥ самоорган≥зац≥њ, низькою працездатн≥стю, ¤к≥ позбулис¤ ≥нтересу до навчанн¤. ¬они ≥зольован≥ в≥д колективу школи, протиставл¤ють себе йому, намагаютьс¤ вплинути на останн≥й в≥дпов≥дно до своњх ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й. ÷е найчаст≥ше л≥дери протиправноњ групи, навколо ¤ких групуютьс¤ ≥нш≥ њњ члени. як правило, дл¤ вчиненн¤ правопорушенн¤ вони не просто використовують ситуац≥ю, а ≥нод≥ й активно њњ створюють. ѕравопорушенн¤ у неповнол≥тн≥х цього типу Ї насл≥дком загальноњ негативноњ спр¤мованост≥, ¤ка не дос¤гла, проте, р≥вн¤ злочинноњ установки особистост≥. ѕротиправн≥ вчинки у них знаход¤ть п≥дтримку в аморальних переконанн¤х. ¬они бравують скоЇними правопорушенн¤ми. ѕрактика св≥дчить, що Фчист≥Ф типи зустр≥чаютьс¤ дуже р≥дко, найчаст≥ше особ≥ р≥зною м≥рою притаманн≥ характеристики к≥лькох з них, њх з≥ставленн¤ дозвол¤Ї зробити висновок про те, до ¤кого типу можна в≥днести правопорушника. Ѕезумовно, м≥ж визначеними типами немаЇ ч≥тко окреслених меж, под≥л маЇ умовний характер. —клад кожного типу рухливий, в≥н залежить в≥д ефективност≥ запоб≥жно-виховноњ роботи у школ≥ й поза нею. ќднак, такий под≥л даЇ змогу скласти у¤вленн¤ про ступень розвитку негативних ¤костей, особливост≥ соц≥ального середовища, прогнозувати умови, за ¤ких можна чекати вчиненн¤ правопорушенн¤ тим чи ≥ншим учнем. ÷е допоможе педагогу своЇчасно орган≥зувати виховну роботу з метою запоб≥ганн¤ протиправноњ повед≥нки з боку неповнол≥тнього. ќсобист≥сно ор≥Їнтований п≥дх≥д до таких учн≥в виступаЇ у запропонованому вар≥ант≥ не т≥льки ≥ не ст≥льки ¤к система метод≥в роботи з п≥дл≥тками-правопорушниками, а ¤к головний зас≥б консол≥дац≥њ й вт≥ленн¤ р≥зних виховних принцип≥в у житт¤. «апропонований вар≥ант особист≥сно ор≥Їнтованого п≥дходу в навчально-виховн≥й робот≥ (на в≥дм≥ну в≥д оц≥ночно-адм≥н≥стративного) допомагаЇ учн¤м покращити самооц≥нку, п≥дн¤ти св≥й соц≥альний статус, знайти шл¤хи особистого зростанн¤. ћи виходимо з того, що реал≥зац≥¤ нових п≥дход≥в до зд≥йсненн¤ проф≥лактичноњ роботи та визначенн¤ в н≥й м≥сц¤ особистост≥ маЇ починатис¤ з≥ зм≥ни характеру управл≥нськоњ д≥¤льност≥ закладу осв≥ти та наповненн¤ њњ ≥нновац≥йним зм≥стом. ќдн≥Їю з основних складових особист≥сно ор≥Їнтованого проф≥лактичного середовища Ї управл≥нський аспект та п≥дготовка студент≥в до його зд≥йсненн¤. ќсобист≥сно ор≥Їнтоване управл≥нн¤ проф≥лактичною системою Ц це специф≥чний вид управл≥нн¤, п≥д час ¤кого забезпечуЇтьс¤ пост≥йне профес≥йне та особист≥сне зростанн¤ учасник≥в навчально-виховного процесу, стаб≥льн≥сть та комфорт у вс≥х видах д≥¤льност≥, виконанн¤ функц≥ональних обовТ¤зк≥в прац≥вниками осв≥тнього закладу на найвищому р≥вн≥, дотриманн¤ прав учасник≥в навчально-виховного процесу, обовТ¤зкове забезпеченн¤ адаптац≥њ закладу до умов, що пост≥йно зм≥нюютьс¤. ћетою особист≥сно ор≥Їнтованого управл≥нн¤ проф≥лактичною д≥¤льн≥стю Ї: пост≥йне моделюванн¤ умов вихованн¤ на основ≥ створенн¤ ситуац≥њ усп≥ху, завд¤ки ¤ким спостер≥гаЇтьс¤ зростанн¤ особистост≥, зТ¤вл¤ютьс¤ мотиви до самовизначенн¤, самоактуал≥зац≥њ та самореал≥зац≥њ; залученн¤ учасник≥в навчально-виховного процесу до колективного управл≥нн¤ проф≥лактичною роботою та самоуправл≥нн¤ на в≥дпов≥дних р≥вн¤х, що передбачаЇ в≥дпов≥дальн≥сть за результати та насл≥дки власноњ д≥¤льност≥. „и так вже напружено працюЇ сучасний школ¤р за партою? Ћюбов до прац≥ може бути вихована т≥льки в прац≥. ƒл¤ школ¤ра основною Ї навчальна прац¤, до ¤коњ зг≥дно ≥з «аконом ”крањни Ђѕро осв≥туї повинен сумл≥нно ставитись, бо ≥накше не виконаЇ його вимог. ≤ тих учн≥в, ¤к≥ не виконують свого основного обовТ¤зку, мало просто соромити, њхн≥й повед≥нц≥ повинна даватис¤ ≥ правова оц≥нка. ¬важаЇмо, що проф≥лактика правопорушень вимагаЇ осмисленн¤ зм≥сту виховноњ роботи в школ≥. ѕоки ж що вона слабо реагуЇ на в≥дносно нов≥ форми правопорушень та њх фонов≥ ¤вища Ц токсикоман≥ю ≥ наркоман≥ю, проституц≥ю, азартн≥ ≥гри, рекет тощо. Ќаша виховна система не завжди формуЇ ставленн¤ до цих ¤вищ, а просто йде по шл¤ху заборон. « урахуванн¤м цього потр≥бно перебудовувати ≥ форми виховноњ роботи. јдже досв≥д переконуЇ, що њњ масов≥ форми бажаного ефекту не дають. ” школ≥ мають переважати так≥ форми, ¤к≥ дозвол¤ли б кожному учню самовиразитись, - конкурси, змаганн¤, ол≥мп≥ади, в≥кторини тощо. ÷е дозволить школ¤рам займатись улюбленою справою, спонукатиме њх до творчост≥, привчатиме до розумного використанн¤ в≥льного часу. Ўколи повинн≥ стати центрами виховноњ роботи в м≥крорайонах, бо мають ¤к матер≥альну базу, так ≥ досв≥дчен≥ педагог≥чн≥ колективи. ѕравда, спод≥ватись, що педагоги будуть виконувати цю роботу безплатно, не треба. –озумний господар п≥драхував би, ¤коњ шкоди завдадуть держав≥ неповнол≥тн≥ правопорушники, ¤кщо не зайн¤тись ними належним чином, ≥ ск≥льки потр≥бно витратити на ефективну проф≥лактичну виховну роботу. Ќа наш погл¤д, потребуЇ вдосконаленн¤ система вз¤тт¤ школ¤р≥в на обл≥к в ≥нспекц≥¤х у справах неповнол≥тн≥х. ѕоки що в основному д≥Ї Їдиний п≥дх≥д: скоњв неповнол≥тн≥й правопорушенн¤ Ц маЇ справу з м≥л≥ц≥Їю. ѕ≥дключаЇтьс¤ до роботи з ним ≥ школа. “о чи треба њй чекати доти, поки справа не д≥йде до м≥л≥ц≥њ? ¬важаЇмо, що школа маЇ орган≥зувати св≥й обл≥к, розробивши конкретн≥ критер≥њ, пров≥вши по кожному Ђкандидатуї в правопорушники психолог≥чний консил≥ум. ј на обл≥к в ≥нспекц≥њ у справах неповнол≥тн≥х треба брати лише тод≥, коли вс≥ заходи виховного впливу в рамках школи та с≥мТњ вичерпан≥. «апоб≥ганн¤ правопорушенн¤м неповнол≥тн≥х маЇ бути справою не т≥льки дорослих, а й самих школ¤р≥в. ¬они повинн≥ в м≥ру своњх можливостей прилучатис¤ до цього. ћаЇтьс¤ на уваз≥ дит¤че самовр¤дуванн¤ ≥ робота р≥зноман≥тних загон≥в, ком≥с≥й, штаб≥в. √адаю, що не повинн≥ сто¤ти осторонь ц≥Їњ роботи ≥ дит¤ч≥ та молод≥жн≥ орган≥зац≥њ. ѕоки ж що в≥дчутноњ допомоги з њх боку не спостер≥гаЇтьс¤. ÷е повТ¤зано по-перше з тим, що нормативн≥ документи цих орган≥зац≥й в основному ірунтуютьс¤ на первинних статутах чи положенн¤х ≥ не враховують сьогодн≥шнього становища молод≥ в ”крањн≥, ≥ по-друге тим, що вони знаход¤тьс¤ на етап≥ в≥дродженн¤ чи створенн¤ ≥ сам≥ потребують допомоги з боку педагог≥в. р≥м того, виховн≥ заходи в основному провод¤тьс¤ п≥сл¤ того, ¤к учень щось скоњв, коли зло поширилос¤ серед школ¤р≥в. ќск≥льки серед учн≥вськоњ молод≥ мають м≥сце факти пал≥нн¤, вживанн¤ алкоголю чи наркотик≥в, хул≥ганства ≥ крад≥жок, статевоњ розбещеност≥, особливу увагу треба прид≥л¤ти в≥дпов≥дним напр¤мам роботи. Ќеобх≥дно замислитись над тим, на¤вн≥сть ¤ких моральних ¤костей може стати Ђгальмомї на шл¤ху вчиненн¤ школ¤рами негативних вчинк≥в. Ќаприклад, статев≥й розбещеност≥ може протид≥¤ти на¤вн≥сть у д≥вчат ≥ хлопц≥в таких ¤костей, ¤к ж≥ноча ≥ чолов≥ча г≥дн≥сть, повага до представник≥в протилежноњ стат≥, в≥дпов≥дальн≥сть у статевих зносинах. Ќа завад≥ поширенню пал≥нн¤, вживанню алкоголю ≥ наркотик≥в може стати вироблене у школ¤р≥в розум≥нн¤ њх шк≥дливост≥ дл¤ власного здоровТ¤ ≥ трудовоњ д≥¤льност≥, несхильн≥сть до аморальних вчинк≥в, повага до себе та ≥нших, бажанн¤ стати особист≥стю, тощо. ” виховн≥й робот≥, повТ¤зан≥й з проф≥лактикою правопорушень, особливе м≥сце маЇ зайн¤ти правове вихованн¤. ќднак через неп≥дготовлен≥сть педагог≥в до ц≥Їњ роботи, в≥дсутн≥сть необх≥дноњ л≥тератури воно не в≥дпов≥даЇ потребам дн¤. ÷е вихованн¤, ¤к правило, зводитьс¤ до ознайомленн¤ учн≥в з основними положенн¤ми крим≥нального права. «алишаютьс¤ поза увагою ≥нш≥ галуз≥ права , ¤к≥ в≥д≥грають не меншу роль у житт≥ людини. ѕрац≥вники правоохоронних орган≥в, виступаючи перед учн¤ми, захоплюютьс¤ висв≥тленн¤м конкретних злочин≥в, механ≥зм≥в њх вчиненн¤ та розкритт¤. “ака детал≥зац≥¤ т≥льки навчаЇ Ђметодиц≥ї скоЇнн¤ протиправних д≥¤нь. Ќе даЇтьс¤ морально Ц правова оц≥нка негативним вчинкам, не розкриваЇтьс¤ нев≥дворотн≥сть в≥дпов≥дальност≥ за скоЇне. ѕотребуЇ особливоњ уваги проблема вихованн¤ у школ¤р≥в поваги до тих, хто стоњть на охорон≥ закону. « ц≥Їю метою не завадило б част≥ше орган≥зовувати зустр≥ч≥ учн≥вських колектив≥в з прац≥вниками правоохоронних орган≥в, можливо, нав≥ть в≥дв≥дувати м≥сц¤ њх роботи. ѕроф≥лактика вимагаЇ своЇр≥дного п≥дходу ≥ до вибору метод≥в ≥ форм виховноњ роботи. як на мене, то школа зловживаЇ словесними методами впливу, що призводить до зайвого морал≥зуванн¤, ¤кого так не терпл¤ть учн≥. ” шк≥льн≥й практиц≥ мають застосовуватись так≥ методи, ¤к≥ спри¤ли б формуванню у школ¤р≥в навичок правом≥рноњ повед≥нки. ƒосв≥д переконуЇ, що нер≥дко учн≥ у певних ситуац≥¤х д≥ють неправом≥рно, бо не мають досв≥ду, а теоретичн≥ знанн¤ не спрацьовують. “ому њх част≥ше треба ставити в ситуац≥њ вибору того чи ≥ншого типу повед≥нки, орган≥зовуючи д≥лов≥ та рольов≥ ≥гри, привчати до додержанн¤ правил людського сп≥вжитт¤. ¬ихованець Ц субТЇкт свого вихованн¤ й перевихованн¤. «в≥дси головна мета д≥¤льност≥ виховател¤ ≥ спос≥б ненасильницького перевихованн¤ Ц створенн¤ оптимальних умов дл¤ його самовдосконаленн¤. ƒ≥¤льн≥сть учн¤ Ц умова ≥ результат його перевихованн¤. „им р≥зноман≥тн≥ш≥ види шк≥льноњ д≥¤льност≥, тим б≥льш спри¤тливим Ї середовище ≥ндив≥дуального розвитку кожного вихованц¤. ”мови Ц ланка в систем≥ перевихованн¤, ¤ка акцентуЇ увагу на на¤вност≥ в≥дпов≥дних обставин дл¤ реал≥зац≥њ мети ≥ завдань перевихованн¤. «м≥ст проф≥лактичноњ роботи Ц комплекс ≥дей, думок, фактор≥в, основних напр¤мк≥в попереджувального виховного впливу. ÷≥л≥сн≥сть системи проф≥лактичноњ роботи вимагаЇ наступност≥ та Їдност≥ вс≥х ланок загального вихованн¤ та перевихованн¤. ќсобист≥сно зор≥Їнтований зм≥ст проф≥лактичноњ роботи принципово виключаЇ ситуац≥ю, коли намаганн¤ учн¤-правопорушника дос¤гти певних позитивних ц≥лей не пом≥чаютьс¤, проте будь-¤к≥ його в≥дхиленн¤ в≥д правом≥рноњ повед≥нки викликають ¤скраво ви¤влене незадоволенн¤, п≥дкреслюЇтьс¤ њх нев≥дпов≥дн≥сть тим чи ≥ншим сусп≥льним нормативам, нав≥юЇтьс¤, що учень не такий, ¤ким би його хот≥ли бачити доросл≥. ‘орми ≥ методи загального вихованн¤ та перевихованн¤ Ц це способи дос¤гненн¤ прогнозованих ц≥лей ≥ завдань. ќрган≥зац≥¤ Ц це вдале обТЇднанн¤ субТЇкт≥в проф≥лактичноњ д≥¤льност≥, ¤к≥ працюють дл¤ дос¤гненн¤ визначеноњ мети та завдань. ќзнаками орган≥зац≥њ системи проф≥лактичноњ роботи Ї на¤вн≥сть мети, орган≥зац≥йноњ структури та культури, пост≥йна взаЇмод≥¤ ≥з зовн≥шн≥м середовищем. –езультативн≥сть Ц завершальний етап проф≥лактичноњ системи, певний р≥вень дос¤гненн¤ мети вихованн¤, прогнозованих ц≥лей, завдань, ефект ¤кого визначаЇтьс¤ на основ≥ вивченн¤ результату роботи. ≈фективн≥сть реал≥зац≥њ проф≥лактичноњ системи забезпечуЇ технолог≥чний п≥дх≥д. “ехнолог≥¤ Ц це конструюванн¤ проф≥лактичного процесу, проект його орган≥зац≥њ з посл≥довною ор≥Їнтац≥Їю на ч≥тко визначен≥ ц≥л≥, к≥нцевий результат та способи його дос¤гненн¤, п≥дсистеми вихованн¤ й перевихованн¤ та вс¤ система проф≥лактики ¤к ц≥л≥сний процес. “ехнолог≥¤ Ц це конкретн≥ способи та прийоми реал≥зац≥њ педагог≥чних ≥дей. Ќауков≥ досл≥дженн¤ св≥дчать, що низька результативн≥сть проф≥лактичноњ д≥¤льност≥ заклад≥в осв≥ти певною м≥рою повТ¤зана з недостатн≥м р≥внем сусп≥льно-правовоњ ≥ профес≥йноњ п≥дготовки педагог≥в. “≥льки 4% кер≥вник≥в шк≥л ≥ вчител≥в ви¤вл¤ють повну об≥знан≥сть у сучасн≥й методиц≥ навчально-виховноњ роботи з педагог≥чно занедбаними д≥тьми. 70% молодих учител≥в, випускник≥в педагог≥чних ¬Ќ«, вважають себе недостатньо п≥дготовленими до виховноњ роботи з≥ школ¤рами. —ьогодн≥ ц≥лком очевидним Ї протир≥чч¤ м≥ж ускладненим соц≥альним замовленн¤м на п≥дготовку п≥дростаючого покол≥нн¤ до житт¤ й усталеною практикою п≥дготовки педагог≥в до профес≥йноњ д≥¤льност≥. ¬иникла потреба в орган≥зац≥њ навчально-виховного процесу вищоњ школи таким чином, щоб профес≥йне становленн¤ студент≥в було насамперед нац≥лене на формуванн¤ в них елемент≥в власного досв≥ду особист≥сно ор≥Їнтованоњ педагог≥чноњ проф≥лактики й управл≥нн¤ нею. Ўкола нер≥дко вважаЇ, що њњ справа не допускати власних помилок, а в раз≥ допущенн¤ виправл¤ти њх. ” такому раз≥ вс¤ вина перекладаЇтьс¤ на неблагополучн≥ с≥мТњ, ¤к≥ продукують неповнол≥тн≥х правопорушник≥в. —правд≥, крим≥ногенний фактор (пи¤цтво, зд≥йсненн¤ крад≥жок тощо) в цих с≥мТ¤х про¤вл¤Їтьс¤ дуже ч≥тко. ѕедагоги, навчають д≥тей своњх колишн≥х вихованц≥в, а тому також причетн≥ до њх неблагополучч¤ у виховному в≥дношенн≥. “ому будь-¤к≥ суперечки м≥ж школою ≥ с≥мТЇю з приводу того, хто б≥льше винен, не спри¤ють њх зближенню у ц≥й сп≥льн≥й справ≥. ¬и¤вленн¤ с≥мей, ¤к≥ продукують розгл¤дувану категор≥ю неповнол≥тн≥х, детальне вивченн¤ стилю стосунк≥в м≥ж батьками, батьками ≥ д≥тьми, морально-психолог≥чного кл≥мату с≥мТњ, методики виховного впливу на д≥тей допоможе накреслити шл¤хи налагодженн¤ контакт≥в м≥ж членами с≥мТњ, в≥дновленню њњ виховних можливостей. ѕедагог≥чна система проф≥лактики повинна враховувати ≥ виховн≥ можливост≥ позашк≥льних установ. ќднак скрутне ф≥нансове становище нашоњ крањни, дух комерц≥њ майже виключили цю ланку з загальноњ системи. ≥льк≥сть учн≥в, ¤к≥ в≥дв≥дують ц≥ заклади, зведена до м≥н≥муму. ” ц≥лому проф≥лактична робота зд≥йснюЇтьс¤ в напр¤мах: а) проведенн¤ ≥ндив≥дуальноњ виховноњ роботи з важковиховуваними учн¤ми; б) загальна проф≥лактична робота Ц орган≥зац≥¤ виховних заход≥в проф≥лактичного характеру. ƒл¤ орган≥зац≥њ ≥ндив≥дуальноњ виховноњ роботи важливо знати позитивн≥ й негативн≥ риси характеру учн¤, причини педагог≥чноњ занедбаност≥ останнього ≥ особливост≥ њх про¤ву, його готовн≥сть до перевихованн¤, ставленн¤ до допущених негативних вчинк≥в, на¤вн≥сть бажанн¤ стати кращим, на ¤ку допомогу ≥ зв≥дки в≥н оч≥куЇ. ўо стосуЇтьс¤ загальноњ проф≥лактичноњ роботи, то доросл≥ часто вишукують р≥зноман≥тн≥ причини правопорушень, не пом≥чаючи головноњ Ц поганих справ з навчанн¤м. ѕереважна б≥льш≥сть неповнол≥тн≥х правопорушник≥в Ц це учн≥, ¤к≥ втратили ≥нтерес до навчанн¤, не в≥дчувають бажанн¤ щось знати. “аким чином, система проф≥лактики правопорушень серед неповнол≥тн≥х повинна, зокрема, включати:
Ћ≤“≈–ј“”–ј
Ќазад в разделЌа главную |